Схоже, Президент України Віктор Ющенко зовсім не вірить в українське правосуддя. В усякому разі, гарант Конституції більше покладається на власний телефон, коли стоїть питання звільнити з в’язниці невинних, на його думку, людей.
Відома історія голови Козинської сільради Валентини Горобець, яку після дзвінка Президента Піскуну звільнили з Лук"янівського СІЗО - не єдине цьому підтвердження. Є принаймні, ще одна аналогічна історія: як Віктор Ющенко звільнив з Чернівецького СІЗО СБУ братів Боцвинюків, які звинувачувались по статті КК «Торгівля людьми».
У випадку з Козинською головою сільради Президент, м’яко кажучи, трохи втрутився в діяльність Генпрокуратури. Приводом для таких дій стало те, що у ворота його дачі тарабанили жителі Козина. А в другому випадку, схоже на те, що Президент трохи скорегував дії третьої - судової - гілки влади. Бо справа братів Боцвинюків на той час вже слухалася в суді.
За інформаційними джерелами журналіста Володимира Бойка, виглядало це наступним чином. «У квітні поточного року заступнику прокурора Чернівецької області Мойсеєнку зателефонував Президент України. Останній рекомендував виконати його вказівку – змінити запобіжний захід стосовно фігурантів справи братів Боцвинюків на підписку про невиїзд до Великодніх свят, мотивуючи це безпідставним затягуванням досудового слідства та розглядом справи в суді. Мойсеєнко відповів, що на даний момент кримінальна справа знаходиться в Апеляційному суді Чернівецької області, і зміна запобіжного заходу входить до компетенції суду. На що йому поступила вказівка знайти голову Апеляційного суду Чернівецької області Огородника, щоб той зателефонував на мобільний телефон Президента України. Рішення про зміну запобіжного заходу приймалося Старожинецьким райсудом у присутності голови обласного суду Огородника та за клопотанням заступника прокурора області Мойсеєнка», - пише Бойко на сайті «Інтернет-репортер».
Дивним чином арештовані були звільнені з-під варти після двох років ув’язнення у Великодню суботу - вихідний, коли, зазвичай, нікого за колючий дріт вже не випускають. Навіть в цій дрібній деталі проглядається наявність могутнього покровителя у братів.
Мене в цій історії зацікавило те, що за дивним збігом обставин Мойсеєнко після цієї справи пішов на підвищення – став головним прокурором Чернівецької області. До речі, якщо Ющенко насправді комусь й дзвонив, то це був точно Мойсеєнко, адже до призначення в прокуратуру він керував юридичним відділом передвиборчого штабу Ющенка в Чернівецькій області.
Сьогодні Мойсеєнко вже не керує прокуратурою Чернівецької області - після приходу в генпрокуратуру Медведька його звільнили. Стаття була написана ще до прийняття цього кадрового рішення, -«Обоз»). Так само заінтригував той факт, що в адвокатах у Боцвинюків ходять не останні люди країни - екс-генпрокурор Олег Литвак, якого «нашеукраїнці» називали одним з можливих претендентів на крісло нового Генпрокурора, та його колишній заступник Ференц.
«Обоз» вирішив з цього приводу провести власне журналістське розслідування. Найперше - зателефонували Мойсеєнку. Напряму поговорити не вдалося, коментар прокурора на статтю Бойка передала його прес-служба: «Прокурор обурений. Він говорить: звідки хтось може знати, хто кому дзвонив? Чи дзвонив йому Ющенко? Чи прослуховують його, чи не прослуховують? Ця інформація не піддається коментарям», - такою була відповідь. Щось більш конкретне почути не вдалося. Хіба, що один з працівників прокуратури, який попросив не називати свого імені, поділився своєю думкою: «Мені дивно, що все так повернулося. В цій справі були докази. Ці люди повинні сидіти».
Звісно, ніхто й не чекав, що в прокуратурі підтвердять зв’язок між звільненням та дзвінком Президента. Зате обвинувачені Боцвинюки кажуть, що хоч їм і не відомо, кому дзвонив Ющенко і хто йому потім віддзвонював на мобільний, однак впевнені, що без особистого втручання Президента паски їм не святити. Донька Юрія Боцвинюка також підтвердили, що голова Чернівецького Апеляційного суду Огородников був на суді, де братів звільнили на підписку про невиїзд, та зауважив, що «коли прочитав їх справу, то зразу зрозумів, що вона сфабрикована».
«Сад Гетсиманський» в Чернівцях
Якось в редакцію «Обозу» надійшов лист від «громадян села Розтоки, які не могли назвати свої фамілії, бо на другий день їх знайдуть мертвими». В листі йшлося, що Віктор Ющенко особистою вказівкою випустив з в’язниці «живих тварів», «чотирьох бандитів братів Боцвинюків», які звинувачувались у торгівлі людьми.
Саме цей лист остаточно переконав мене провести розслідування. Задавши в Інтернеті пошук на прізвище «Боцвинюки», я виявила, що це була неабияка за масштабами справа, яку останні кілька років розслідувало СБУ. На центральному сайті Служби Безпеки кожен бажаючий міг прочитати, що брати Боцвинюки обвинувачувались у торгівлі людьми за ч. 3 ст. 149 КК. До речі, стаття ця - доволі грізна, по ній відповідають за продаж жінок у закордонні борделі (від 3 до 8 років), а за частиною третьою (від 8 до 15) несуть покарання нелюди, які продають співвітчизників з метою вилучення у них органів для трансплантації.
Перспектива проводити журналістське розслідування в такому середовищі, відверто кажучи, дещо лякала. Поки я не натрапила на коротку характеристику справи на сайті СБУ. Виявляється, хоча братів обвинувачують за частиною 3 ст. 149, людей «на запчастини» вони не продавали. Братів звинувачували в тому, що вони нелегально через Мексику переправили в США 52 громадянина України, які ними були залучені у боргову кабалу, що давало їм можливість експлуатувати їх та привласнювати зароблені співвітчизниками кошти.
Трохи заспокоївшись, однак все ж було якось страшнувато їхати в далеке Карпатське село Розтоки після «листа наляканих на смерть громадян»… Щойно опинившись в селі, я в першої-ліпшої жінки поцікавилася, що в селі говорять про братів Боцвинюків. «Ви якраз звернулися за адресою. Мій син проходить потерпілим по справі. Напишіть, будь-ласка, що він жодних претензій не має», - почала розповідь жінка. А ще вона зауважила, що син в Америці непогано заробив, почала перераховувати, що він купив, як вдячний братам. І що, всі «потерпілі» такої ж думки? – питаю у жіночки. «Майже всі. Проти виступають лише ті, що позичали гроші, а віддавати - не хочуть. Може, не всі гроші, які заробив мій син, дісталися йому, може якусь частину від його заробітку отримали Боцвинюки - мені байдуже. Ми жодних претензій не маємо», - додала жінка.
Слід визнати, що жителі села зовсім не виглядали заляканими. Дуже швидко біля мене зібрався імпровізований мітинг жіночок, які із задоволенням читали лист «громадян села Розтоки» й весело сміялися, коли знаходили в ньому свої прізвища, які згадувалися у якості «насмерть заляканих людей». З автором листа вони погодилися лише в одному: від Юрія Боцвинюка усі чули, що звільнив його сам Президент Ющенко.
«Люди різне говорять. Кажуть що дочка його в ноги Президенту падала, то він пожалів дитину», - розповіла одна жінка. Жіночки запропонували познайомити мене з чоловіком, у якого з Боцвинюком конфлікт. Може, він які факти, викладені в листі, підтвердить.
Дмитро Ватрищ як тільки почув, що мене цікавить, - тільки махнув рукою: «Боцвинюки - бандити! Ющенко-бандит! Всі, хто має гроші, - бандити!» Зробивши таке узагальнення, Ватриш поділився своїми поглядами на звільнення Боцвинюків: «Певно зустріч з Президентом їм організував їхній адвокат Литвак. У Литвака донька живе в Америці. А серед Боцвинюків є дуже файні хлопці, які зараз в Америці».
Поспілкувавшись з народом, я вирушила просто до хати одного з братів - Юрія Боцвинюка. «Вам буде знайти його не важко. Спитайте біля церкви, де живе директорка школи. Вона - його дружина».
Знайшовши потрібну споруду, я одразу звернула увагу, що родина Юрія Бонцвинюка - звичайні сільські жителі. Хіба що заможніші за односельців. Під будинком стояла старенька "Таврія", а директорка школи якраз порала корову та свиней.
Юрій Боцвинюк візиту журналіста не дуже здивувався та погодився розповісти свою історію. «В Києві, певно, кажуть, що Ющенко звільнив бандитів?» - спитав він. Я ствердно кивнула головою. «Ніякі ми не бандити. От скажу про себе: ніколи в Америці не був, жодного відношення до справ братів - не мав, за що відсидів 2 роки?», - сам до себе звернувся Юрій, і одразу ж відповів: - Я вам зараз покажу за що сидів. За ліс».
Юрій Боцвинюк запитав, чи звернула я увагу на те, скільки вирубок на схилах Карпат біля Розток. «А якщо звернути з траси, в бік румунського кордону, схил за схилом - самі вирубки, нелегальні вирубки. А молоденькі смереки не насаджені», - обурився Юрій. За словами Боцвинюка, він як громадський інспектор з екології неодноразово писав скарги в прокуратуру. «А ось за що я сів», - Боцвинюк дістав з течки відповіді з прокуратури на його скаргу, в якій говориться, що перевірка не встановила причетність директора «Держлісгоспу» пана Петрика та його двоюрідного брата заступника керівника УБОЗУ Чернівецької області пана Малиша до нелегальної рубки лісу на півмільйона гривень. «А я знаю, що Петрик та Малиш - причетні. Ви уявіть собі: вирубали лісу на півмільйона тільки за два дні. Майор Малиш тоді перестрів мене на трасі, відібрав фотоапарат та документи й попередив: «Не переходь дорогу». А моєму брату Омеляну про мене прямо сказав: «Я цього вуйка в кухвайці згною у в’язниці». Розумієте, тут ціла мафія. От колишньому губернатору виділили мільйон на лісовідновлення, а смерічки так і не посадили. Все це вам зараз голова райдержадміністрації пан Луканюк підтвердить».
Боцвинюк хутко набрав номер і тицьнув мені слухавку. Представник місцевої влади на іншому кінці дроту скаржився на нелегальні вирубки, на зловживання директора «Держлісгоспу» Петрика.«Ми вже три скарги направили Баранівському, а реакції жодної», - обурився Луканюк.
«А чому це ви запанібрата з місцевою владою?» - цікавлюся у Боцвинюка після розмови з Луканюком. «Я йому життя врятував. Тож він, мабуть, вдячний Президенту, який нас звільнив. Як була сильна повінь - міст на трасі обвалився, я буквально кинувся під колеса автомобіля, який в цей час виїжджав з-за рогу. Виявилось, що в машині, яка ледь не звалилася в бурхливий Черемош, їхав голова райдержадміністрації», - похвалився пан Юрій. І на завершення розмови ще раз наголосив, що його ув’язнення – це помста майора Малиша з УБОЗУ.
Наступного дня я зустрілася з двома братами - Омеляном та Михайлом, - які, на відміну від Юрія, в Америці були. Як не дивно, вони стверджували, що справу сфабрикували також на замовлення майору УБОЗА Малиша. За словами старшого брата Омеляна, УБОЗ мав на нього зуб після того, як він здав «перевертнів» з УБОЗУ. Історія ця мала місце в 1998 році, коли на будинок Омеляна напали люди в масках. Вони катували господаря, поливали груди окропом, видирали кліщами зуби, пограбували будинок. В одному з нападників Омелян впізнав працівника УБОПУ. Тоді, за словами Боцвинюка, майор міліції Малиш неодноразово навідувався до нього в лікарню з проханням не писати заяву на його підлеглих. Однак Омелян не послухався, поїхав у Київ прямо до генпрокурора Олега Литвака. Справа була доведена до кінця – «перевертні» отримали строк.
Брати стверджують, що після цієї історії Литвак не відмовив Боцвинюкам у захисті по справі «Торгівля людьми»
Після того, як «перевертнів» було засуджено, Омелян, за його словами, щоб уникнути помсти правоохоронців, втік в Америку та навіть отримав там політичний притулок. Пізніше до нього приєдналося ще троє братів, а двоє лишилися в Україні. За словами Омеляна, там він організував ремонт старих машин та будинків, заробляв непогані гроші. «Мені дзвонили співвітчизники і цікавилися, чи варто в Штати їхати. Я їм казав, що робота є», - Омелян доводив «Обозу», що цим його участь у працевлаштування співвітчизників закінчувалась.
Наскільки щирі тут брати - судити важко. Такі ділові люди, як брати Боцвинюки, очевидно, допомагали співвітчизникам влаштуватися в Америці. Не можна виключати, що вони отримували частину зароблених земляками грошей. Однак в таких справах грань між тяжким злочином та звичайним бізнесом для мене особисто дуже тонка, тож краще обійтися без коментарів, нехай висновки робить слідство та суд. Здається, визначальними в такій справі є покази потерпілих. А їх, як стверджує адвокат Литвак, немає...
В 2003 році чотирьох з шести братів хапнуло СБУ. Боцвинюки говорять, що два роки в СІЗО були періодом суцільних тортур з боку слідчих: відсутність побачень з родичами, намагання покінчити життя самогубством. «Деякі співробітники СБУ навіть дивувалися, звідки у нас стільки ворогів», - розповів Юрій Боцвинюк. Брати одностайно вважають, що це - помста заступника начальника УБОЗу Чернівецької області Малиша, якому вони таки зламали кар’єру, через що той втратив посаду в УБОЗІ.
Ось фрагмент розповіді одного з братів - Дмитра - про часи ув’язнення. «Коли мене привезли до СБУ - зловили за руки, що були в наручниках, та кинули головою об асфальт», - Дмитро Боцвинюк продемонстрував ямку в черепі, яка лишилася після травми. «Потім затягнули на другий поверх, почали бити мене та моїх братів. Вимагали, щоб ми підписали протоколи про торгівлю людьми, а я ніколи в тій Америці не був, я навіть не грамотний. Вирощував собі в селі бичків й все. Я почав блювати та втратив свідомість. Коли мене відлили водою, біля мене присів старший слідчий Михайлюк і сказав, що я потрапив в автокатастрофу. Інші працівники СБУ почали сміятися. А брата Михайла почали бити, щоб прибирав блювотиння». За словами Дмитра, черговий капітан міліції в ІТТ відмовився його приймати, й СБУ довелося відвезти його в лікарню. «Так що є медичні докази тортур», - зауважив Дмитро Боцвинюк.
Однак найбільше мене вразила історія допиту тещі Дмитра. У старої жінки вимагали, щоб вона дала покази проти зятя, а інакше їй дадуть великий строк за те, що вона куховарила на весіллях та не сплачувала податки. «Літню жінку тримали під час допиту стоячки 8 годин, вона не витримала, втратила свідомість та зламала руку», - розповідає пан Дмитро.
Я поцікавилася в першого заступника генпрокурора Віктора Шокіна, чи насправді мали місце випадки такого поводження з фігурантами справи с СІЗО СБУ, адже Шокін як представник генпрокуратури після доручення Президента мав особисту розмову з родичами та адвокатами Боцвинюків і направляв перевірку в Чернівці. «Чому генпрокуратура передала справу в Тернопіль? Були підтвердження якихось зловживань з боку СБУ міста Чернівці, про які говорили Боцвинюки?», - запитала я. «Я б не сказав, що були зловживання. Це питання об’єктивності слідства надалі. Щось сказати більше та не зашкодити - дуже важко, адже справа розслідується», - тільки й відповів Шокін.
Адвокат Боцвинюків Олег Литвак зауважив, що якщо справа дійде до кінця - його підзахисні будуть судитися за тортури і за сфабриковану справу. Адвокат вважає, що для СБУ було принципово довести її до кінця, щоб не відповідати за безпідставне утримання людей під вартою. «З юридичного боку тут взагалі нема про що говорити: їм інкримінують начебто злочин, скоєний в 2001 році. В той час як стаття 149, де йдеться про боргову кабалу, з’явилася лише в 2002, а закон не має зворотної сили. Зараз, коли СБУ мусить виправдовувати свої незаконні дії, воно розпускає чутки, що Боцвинюків випустив Президент. Так, ми писали листи Ющенку з проханням припинити беззаконня, яке відбувається в СБУ Чернівецької області. Президент дав Турчинову та Піскуну завдання розібратися. Це - цілком законно, для цього він і гарант Конституції. Він - як остання інстанція. Однак те, що Боцвинюків випустили з-під варти - це зовсім не заслуга Ющенка. Просто всі терміни утримання під вартою вийшли», - зауважив Литвак.
Глава остання: Президент та Любов
Якщо історія братів Боцвинюків може стати прекрасним сюжетом для детективного роману, то історія звільнення їх з-під варти достойна пера поета. Судіть самі: він був Президентом, а її звали Любов…
На першій шпальті «Газети по-київськи», яка вийшла після святкування цьогорічного Дня Незалежності, було величезне фото: молода дівчина з натхненим обличчям з букетом айстр в одній руці й портретом Ющенко та Тимошенко - в іншій. Другого такого закоханого у Віктора Андрійовича обличчя на Майдані точно не було.
Цю дівчину з першої шпальти «Газети…» звати Любов. Прізвище – ніколи не здогадаєтеся - Боцвинюк. Вона - донька одного з обвинувачених по справі братів. Саме вона є головною героїнею історії звільнення братів Боцвинюків з в’язниці. Люба страждає на анемію та хворобу нирок. Одного разу, коли перемерзла на березневому вітрі, втратила свідомість просто перед секретаріатом Президента. На Банкову вона приходила щодня з надією переговорити з Ющенком, який, за словами інших пікетувальників, інколи виходить до народу.
«Коли я відкрила очі - побачила поряд Президента. Він вислухав мене та сказав: «Ходімо зі мною». Нас провели до нього в кабінет, туди викликали жінку з генпрокуратури. Вона сказала: «Я чула про цю справу. Будемо допомагати, в СБУ - звірі, а не люди». Президент передзвонив губернатору Ткачуку. Вони почали розмовляти, що в Чернівецькій області багато людей, що постраждали від катувань в правоохоронних структурах. Тоді він повернувся до мене й сказав: «Я хочу знати, чи все, що ти розповіла - правда. Якщо це - правда, то я тобі обіцяю, що все змінилося, а бандити більше не матимуть сили», - розповіла про зустріч з Президентом Люба.
Дівчина розказала, як Президент організував їм зустріч з керівництвом генпрокуратури та СБУ, а потім звернувся з листом до правоохоронних структур з вимогою створити комісію для перевірки обставин, викладених у скарзі родичів. «Після зустрічі з Ющенком у нас була зустріч з Шокіним, з Турчиновим. Голова СБУ мене вислухав і сказав: «Я такого жаху ще не бачив. Я не знаю, що мої там робили в Чернівцях. Я пошлю туди комісію. Він кудись дзвонив та говорив: «Не дивіться на погони, треба розібратися».
Любов зауважила, що зустріч з Президентом стала наслідком її довгого ходіння по всіх інстанціях. У матері - молодший син, корова, школа, тож справа батька лягла на її плечі. Спочатку Люба оббивала пороги в Чернівцях, потім - в Києві. «Я і мої родичі голодували під Адміністрацією Кучми. Однак ніхто не вийшов. Просилися тоді до Піскуна - безрезультатно. До революції мені вдалося переговорити лише з Тимошенко. Вона коротко вислухала, та зауважила, що нічим допомогти не може, бо в неї ж така сама біда», - розповіла Люба.
«Минув місяць після зустрічі з Ющенком, – продовжує розповідь Люба, - однак нічого не змінилося. В четвер перед Пасхою я знову чергувала під секретаріатом. Ющенко мене побачив та питає: «А ти, мала, чого тут? Хіба твоїх ще не випустили?» Я йому кажу, що йому всі брешуть, а нічого не робиться. Президент спохмурнів, задумався та каже: «Їдь додому, не переживай. Були перевірки. Я знаю, там нічого не має».
Очевидно, після цього діалогу під секретаріатом і були зроблені дзвінки, про які пише журналіст Бойко. Інакше важко собі уявити, щоб без втручання Ющенка брати вийшли на свободу у вихідний день. Люба дуже попросила мене не писати погано про Президента: «Так нам допоміг сам Президент! Аби не він - не поміг би ніхто. І ми йому вдячні до кінця життя!» Виконати це прохання було надзвичайно легко.
Ось й все. Автор утримається від висновків у цій історії. Передусім, тому, що сама не вірю в українське правосуддя. Сама колись була причетна до звільнення людини з в’язниці в обхід суду - через вибори до Верховної Ради...
| : | Средняя оценка: | Ваш голос учтен | Голосов: 0 |
  |
|
Комментировать "Ющенко звільнив з тюрми звинувачених у торгівлі людьми"
Читать правила