Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Тимошенко: всьому є край. Я більше так не можу!»
	»Резонансні справи - винних немає!
	»В’язні Фонду держмайна
	»Хатинки Литвина. Як живуть «олігархи розумової праці»
	»Прокуратура надумала знести будинок куми Ющенка?

Не пропустите »

	»Завершился первый полуфинал «Евровидения»
	»Ринат Ахметов: "Европейский Кубок будет в Донецке"
	»"Над океаном Наина меня разбудила: "Борис упал и обо%%ался"

Призначення Степана Гавриша суддею Конституційного Суду за квотою Президента для багатьох стало великою несподіванкою. Особливо для тих, хто пам’ятає «суші», якими на думку Гавриша, отруївся Ющенко. Або згадаймо «третій термін для Кучми» від координатора парламентської більшості, а також блок «Не Так!» в якому Степан Богданович разом з Медведчуком пішов на вибори в 2006-му.

Сам Гавриш не хоче про це й згадувати. На іронічне запитання: «То як, все-таки - «ТАК» чи «НЕ ТАК»? - Степан Богданович не віджартувався, а всім своїм виглядом продемонстрував, що йому воно неприємне. А були часи, коли ворог Віктора Андрійовича «номер один» - Віктор Медведчук - говорив компліменти на зразок: «В нашому списку є Гавриш, бо ми повинні бути разом з тими, хто був з нами під час драматичної боротьби за політичну реформу».

http://www.phl.com.ua

Тепер ворогом номер один для Віктора Андрійовича є дітище Степана Гавриша - сама політична реформа. Отож, здивування кроком Президента можна зрозуміти. Хоча не все так однозначно. Бо всім відома й інша особливість Степана Гавриша: він завжди був щедрий на компліменти на адресу Віктора Андрійовича, незважаючи на те, по який бік барикад знаходився.

Певно, у Степана Богдановича спрацьовував нюх на політичне майбутнє Віктора Андрійовича. А дружба з Президентами завжди була для Степана Богдановича своєрідним хобі. Можливо, навіть на підсвідомому рівні.

Отож, підкорюючись інстинктам, в 2004 році Степан Гавриш залишив табір Януковича у розпал політичної боротьби - між другим та третім турами виборів. І одразу спробував навести мости з новим Президентом.

2006 року у Степана Богдановича майже виходить стати соратником Юлії Володимирівни. Кажуть, він вже однією ногою був у передвиборчому списку, коли його плани зламав Михайло Бродський, влаштувавши Тимошенко скандал з вимогою почистити списки від «кучмістів». Під роздачу разом з Волковим та Задорожнім потрапив і Степан Гавриш. Отож, крок до Медведчука, певно, був вчинений від безвиході.

Однак не минуло й року, як Степан Богданович свого таки домігся - він знову біля Президента, як у добрі старі кучмівські часи. В розмові з «Обозревателем» він нагородив Віктора Андрійовича такою кількістю компліментів, на яку не спромігся, мабуть жоден політик за роки правління Ющенка.

До речі, Гавриш виграв «у квадраті». Часи свого політичного «простою» він використав з найбільшою користю – народив двох синів. Каже, що малеча допомогла йому зблизитися з Віктором Андрійовичем.

Фотографії дітей тепер прикрашають кабінет Гавриша, який колись прикрашало фото родини Януковича.

Степане Богдановичу, як вам вдалося достукатися до Президента? Два роки тому ви скаржилися, що потрапити до Ющенка важче, ніж дядькові з глухого села зустрітися з губернатором.

http://www.phl.com.ua

Так, у нас були певні непорозуміння. Проте вчора Президент мені сказав: «Між мною та тобою є довготривалі стосунки, у них є все, як у всіх нормальних людей. Неприємну частину ми відсуваємо вбік - забуваємо, не бачимо, бо все-таки приємні спогади переважують».

У нас, наприклад, були такі моменти у стосунках, коли в 2001 році Віктор Андрійович - на той час екс-прем’єр - прийшов до мене в кабінет віце-спікера і запропонував мені стати начальником штабу «Нашої України». Ми розмовляли, пили чай, їли горішки та родзинки. Я йому відповів: «Я готовий, але в мене є шеф, голова ВР Іван Плющ, треба домовитися з ним». Ющенко відповів: «Я все вирішу». Після цього ми з Ющенком не зустрічалися аж до виборчих барикад в 2004 році.

Однак це нічого не означає, бо сьогодні виявилося, що Президент розмовляє мовою, якою розмовляю я. Він живе тими ж цінностями. У мене двоє маленьких синів – дворічний та піврічний, у нього малі діти. Можливо, цей старт в нове життя після президентських виборів і зблизив мене з Президентом. Він вперше запросив мене до себе два місяці тому.

Це була його ініціатива?

Так. Перед цим ми мали довгу суперечку, коли Президент своїм указом звільнив мене з посади члена Вищої Ради Юстиції, за те, що мене призначив на посаду Кучма. Згодом виявилося, що це навіть була не його ініціатива, а його оточення, яке вирішувало свої питання. Ми завершили спір мировою угодою.

Я з того часу багато чого переосмислив у своїй політичній біографії. Я почав розуміти главу держави як людину, яка взяла на себе відповідальність за нову історію України. Та й він змінився…

Коли ми зустрілися, то розмовляли півтори години: говорили про все. Почали з дітей і закінчили дітьми. Говори про проблеми державотворення, про проблему розподілу влади. Я був здивований, що Президенту було цікаво слухати мої думки. Він запропонував мені піти до себе радником після цієї розмови. Я погодився. Після цього я брав участь в спільних колективних пошуках виходу з політичної кризи.

А вчора мені подзвонив Балога і попросив зайти до себе. Коли я прийшов - він попросив зачекати у приймальні Президента, там мені повідомили, що Президент прийняв рішення призначити мене суддею Конституційного Суду. Це було для мене неочікувано. Я їм кажу: «Може, я ще попрацюю радником». А мені відповідають: «Ти чудовий юрист, і було б несправедливо, якби ти не був в Конституційному Суді».

Коли я поговорив з Президентом, то зрозумів, що у мене може бути дві відповіді: або я відмовляюся, і тим самим висловлюю особисту недовіру Президенту, або приймаю цю пропозицію. Я прийняв, бо вважаю за честь. Особливо в цей час, коли Конституційний Суд не працює. Коли він став центром політичного життя й моментом істини.

Якою ви бачите свою роботу в КС? До того ж щоб стати суддею КС вам необхідно пройти присягу у Верховній Раді за участю Президента та Прем’єра. Однак Рада достроково припинила свої повноваження. Як вирішити цю проблему? Чи збираєтесь ви зайняти кабінет без благословення парламенту?

http://www.phl.com.ua

Я дійсно мушу прийняти присягу у парламенті в присутності Президента та Прем’єр-міністра. Я вчора задав це запитання Президенту. Він каже: «Ти приймеш присягу у Верховній Раді». Я кажу: «Зрозумів, цього мені досить».

А я не розумію, поясніть…

Я би не хотів обговорювати це питання. Мій прогноз на розвиток подій в Україні компромісний. Консенсус між прем’єром та Пезидентом буде досягнуто (інтерв’ю писалося до сенсаційних домовленостей між Ющенком та Януковичем – ред.). Вони домовляться про дострокові вибори та присягу суддів в парламенті. Я думаю, дострокові вибори все одно будуть. Це нормальна історія для будь-якої молодої держави. Треба до цього звикати, що їх буде багато.

Вони будуть 24 червня?

Певно, пізніше. Думаю, сьогодні відбудуться переговори між Президентом і прем’єром. Судячи з позиції прем’єра на вчорашньому засіданні КМ, він уже готовий до цього діалогу. Сьогодні частина політиків, які об’єктивно оцінюють ситуацію, підтримують дострокові вибори. Чим скоріше цей політичний компроміс буде прийнятий, тим легше буде для КС.

А оглянути свій кабінет в Конституційному Суді ви не пробували?

Сьогодні біля двох кабінетів - Станік та Пшеничного - уже виставлені загородження, щоб Гавриш не пройшов. Смішно! Я й не піду, бо я не маю на це право, це не етично і не морально.

Поки ви ще не пройшли присягу, можете сказати, яке можна очікувати рішення КС стосовно двох президентських указів?

Поки двоє суддів не прийняли присяги, суд не може працювати. Там мусить бути 18 суддів, навіть без одного судді він не є правомочним, бо його рішення порушують політичний баланс. КС повинен бути поза підозрою навіть більше, ніж дружина цезаря.

В такому разі ваше ставлення до скандалу з Сюзанною Станік. Чи повинна вона була взяти самовідвід?

Якщо є підозра, яка не знята, суддя мусила брати самовідвід. Те, що сталося, - це трагедія для Сюзанни Станік. Я можу лише поспівчувати, що це сталося саме з нею, бо в мене були в минулому з нею довготривалі стосунки. Я навіть не міг уявити, що таке може бути! Оскільки я завжди її бачив дуже скромною й дуже стриманою… Її, на жаль, використали політичні сили. Це є небезпечним, і проти цього треба боротися. Політичні сили не можуть використовувати суддів, щоб проводити свої рішення, бо це є неможливим. Об’єктивна реальність, об’єктивне протистояння в суспільстві призведе до того, що це рішення суду буде дискредитоване. Як це й відбулося.

Якою є ваша позиція щодо протистояння гілок влади в Україні?

http://www.phl.com.ua

Президент нині опинився дуже в скрутному становищі. Моя позиція - вся влада в Україні похідна від влади Президента, який отримав прямий представницький мандат від імені всього народу. Але одна похідна від президента гілка влади весь останній час намагалася постійно деформувати інститут Президентства.

Відбувалася груба політизація влади. Все це через брак професійних менеджерів. Політики, лобіюючи свої інтереси, реалізуючи свої амбіції намагалися сформувати політичну модель поза Конституцією. Яка і так писалася в момент надзвичайного та грубого конфлікту. Отож, зміни не могли бути ідеальними. Ми зробили дуже багато помилок тоді, у той період часу.

А зараз ми точно знаємо, що робити. Знаємо, що влада не може бути паралельною, не може бути два центри влади. Навколо Президента треба об’єднувати діяльність різних гілок влади. Попереду складна дискусія щодо нової редакції Конституції. Всім зрозуміло, що конституційна реформа скомпрометована. Треба напрацювати новий текст Конституції, при якій система балансів та стримувань стала явищем по суті природним. Завдання КС - не лише бути арбітром між Конституцією та іншими нормативними актами, його завдання створювати систему конституційних балансів зі своїми тлумаченнями, своєю позицією, щоб унеможливити політичні конфлікти.

Я розповів це Президенту, він мене уважно вислухав. Перед ним на столі лежали витяги з Конституції, закони, підкреслені маркером, і велика кількість паперу. Я, зізнаюся, ніколи не бачив, щоб Президент так працював. І це була не одна зона роботи. Трохи далі стояв ще один стіл - з іншим набором паперів.

Це мені близьке. Я сам так працюю… У нас з Ющенком так багато спільного.

Але все-таки, як сталося, що Віктор Ющенко раптом став до вас прихильним. Здається, він має особисту образу на людей, які в свій час нав’язали йому політичну реформу?

Це правда. Я жив відчуттям, що Ющенко на мене ображається. Він має на це всі причини. Я шукав до нього дорогу і не приховую це. Однак Ющенко був настроєний проти мене, в основному через позицію свого оточення. Але він пройшов ту фазу, і на багато речей дивиться тепер по іншому. Я ж власне опонував під час виборчої кампанії не Віктору Андрійовичу. Я й не міг йому опонувати, він завжди був для мене особливою людиною. Я, наприклад, не голосував за його відставку з посади прем’єр -міністра. Я завжди мав на нього державні погляди.

Час пішов на користь нашим стосункам. Президент мені розповів, що голова С.екретаріату питав його, хто мотивував рішення про моє призначення. Ющенко відповів: «Я довго думав над цією проблемою, ще задовго до того, як посади в КС виявилися вакантними. Я ще тоді думав про Гавриша».

Як до вашого призначення поставилися лідери коаліції? (Коли кореспондент «Обозревателя» був в офісі Степана Богдановича, до нього з візитом прийшла Раїса Богатирьова. Вона виглядало досить суворо. Без будь-якого попередження вона пройшла в кабінет Гавриша - авт.) Які новини принесла вам Богатирьова, можливо вона доносила позицію лідера, щодо вашого призначення?

Раїса Богатирьова прийшла не у справах. Ми підтримуємо стосунки постійно. Вона прийшла привітати.

Для неї це було сюрпризом?

Вона зайшла сказала, що для неї це - найнесподіваніший, але приємний сюрприз за весь останній час. Зустріч тривала пару хвилин, вона пішла. Мені було приємно, що така красива розумна жінка мене вранці відвідує. Це до удачі.

А Янукович вам дзвонив?

Янукович зі мною не зв’язувався. Коаліція ніяк не відреагувала. Окрім одного депутата, який заявив, що коаліція не визнає мене суддею. Що ж, кожній молодій людині дано право на максималізм. Більше не було жодних заяв.

Існують такі думки, що Президент в КС «змінив шило на мило». Мовляв, замість людини Медведчука Станік призначив людину Медведчука Гавриша…

Фото автора

Я не буду виправдовуватися, чия я людина: того чи іншого. Я абсолютно незалежний, самодостатній, не служу нікому. Про мене можна говорити, як завгодно і що завгодно. Немає людей, які могли б похвалитися стерильною біографією… Хто не має гріха - хай кинуть в мене каменем.

Я сказав Президенту одне - що чудово розумію, що я представляю в КС інститут Президента. І усвідомлюю, що Президент і Конституційний Суд є суб’єктами, які забезпечують Конституційність державного ладу…

А все-таки можна конкретніше: «ТАК», зрештою, чи «НЕ ТАК»?

Медведчук не вітав мене з призначенням суддею Конституційного суду. Хоча після виборчої кампанії ми були довгий час доволі дружні. Інколи зустрічалися, обговорювали політичні події. З кінця минулого року ми не спілкуємося. Я так розумію, що в нього свої плани, а в мене - свої.

Я зазвичай був ініціатором наших стосунків. Тепер все…

А правда, що на виборах 2006 перед тим, як увійти до списку «НЕ ТАК», ви майже домовилися за прохідне місце у Тимошенко?

Такі, пропозиції дійсно були. Вони йшли персонально від лідера блоку – Юлії Володимирівни. Чому так не сталося - важко сказати. Просто не сталося. Ніяких причин для цього не було. Я, зрештою, не лобіював себе…

Якщо продовжити згадувати минуле, то не можна не згадати, як в 2003 році ви були автором законопроекту про вибори Президента у Верховній Раді. В такому разі, здається, ви «дружите» не з тією політичною силою. Чи, можливо, ваша позиція в цьому питанні змінилася?

Тепер я категорично проти. Сьогодення стало для мене цікавим, дуже гострим уроком. Ми не маємо ніяких перспектив до того, щоб прийти до парламентської організації системи влади. У нас немає професійних парламентських партій та відповідних традицій. Ми навіть зараз не можемо розібратися. Зараз мова може йти тільки про президентсько-парламентську республіку.

Також пам’ятається ви вели розмови на тему, яку можна назвати «президентська монархія». В одному інтерв’ю у 2005 році ви розповідали, що основна помилка Кучми - те, що він не виховав собі спадкоємця. Ви, мовляв, радили йому зробити ставку на Ющенка, але він не прислухався. А Ющенку ви вже давали подібні поради? Кого би ви йому порадили варто готувати в наступники? І чи треба це робити вже зараз, чи він має шанс на ще один строк?

Наступника Ющенку не треба. Сьогодні нова політична дійсність, ідеологія та нова етика в політиці. Щодо другого строку, то це можливо, адже ми маємо нового Ющенка. В ньому з’явилася особлива впевненість і воля. Раніше я цього не помічав. Особливий ющенківський лібералізм, який був характерною його ознакою. Особливо, коли він посміхався, і це означало, що він готовий підтримати будь-яку точку зору, сьогодні змінився якимось прагматизмом. Це не жорстка позиція. Він лишився доброю людиною, але надзвичайно прагматичний.

Ющенко в розмові чує тебе як людина, яка настроює піаніно, - чи ти фальшивиш, чи ні. Коли ти нещирий - він демонструє, що йому не цікаво - крутить головою, махає руками. Я зрозумів, що Ющенко має великий шанс в 2009 році. Він готовий запропонувати нову програму для України.

Мені видалося, що Ющенко не хворіє владою, а хворіє Україною. Його патріотизм - щирий. Навіть кабінет його облаштований не академічно, а по-домашньому. Це наче дух з села, з вулиці, де я жив. Коли я прийшов до Президента - мені здалося, що прийшов поговорити зі старовинним другом.