Увеличить шрифт

1

2

3

Читайте также »

	»Тимошенко: всьому є край. Я більше так не можу!»
	»Резонансні справи - винних немає!
	»В’язні Фонду держмайна
	»Хатинки Литвина. Як живуть «олігархи розумової праці»
	»Прокуратура надумала знести будинок куми Ющенка?

Не пропустите »

	»Вахтанг Кипиани: «Ярослав Мудрый победил нечестно»
	»Ринат Ахметов: "Европейский Кубок будет в Донецке"
	»"Над океаном Наина меня разбудила: "Борис упал и обо%%ался"

Адже щоб потрапити в цю категорію громадян, потрібно лише жити в середнього розміру двоповерховому будинку, який в 2006 році для обігріву використав 6 тисяч куб. м. газу. Зовсім не важливо, скільки сімей проживають в хатинці. Хоч циганський табір – все одно для них діє "тариф багачів".

Хоча Україна купує в Росії газ по ціні 130 доларів за тисячу куб. м., а на потреби населення мав би надходити газ місцевого, українського видобутку (а отже, набагато дешевший!), ціна в 200 доларів/1 тис. куб. м стала для певної категорії громадян реальністю, – після того, як уряд Януковича надумав зробити диференціацію цін на газ для власників приватного житла, й НКРЕ видав відповідну постанову.

Диференціація цін на споживання газу

Ціна за 1 з/п куб. м. з ПДВ, коп.

1) за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 2500 куб. м. на рік:

за наявності газових лічильників - 31,5
за відсутності газових лічильників - 34,5

2) за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 6000 куб. м. на рік:

за наявності газових лічильників - 47,8
за відсутності газових лічильників - 52,6

3) за умови, що обсяг споживання природного газу не перевищує 12000 куб. м. на рік:

за наявності газових лічильників - 98,0
за відсутності газових лічильників - 107,8

4) за умови, що обсяг споживання природного газу перевищує 12000 куб. м. на рік:

за наявності газових лічильників - 117,3
за відсутності газових лічильників - 129,0

Можна подивуватися, як вдвічі виростає ціна в третьому пункті та який великий діапазон споживання газу "накриває" цей пункт, – від 6 тисяч до 12 тисяч куб. м. Виходить так, що однакову ціну в 200 доларів за тисячу "кубів" змушені платити як власники шикарних віл, так і хороші сільські господарі, або навіть родичі, змушені жити численною родиною у порівняно великому – "квадратів" на 250 – спільному будинку на кілька сімей (батьки, діти, онуки…).

Такий підхід не лише нагадує розкуркулювання сільського населення в тридцяті роки минулого століття, а й заганяє господарів, які могли б платити за звичайним тарифом, у субсидії.

Ось, наприклад, історія однієї родини, яка платить "податок на багатство". Родина Миколи Івановича живе під Києвом в Бориспільському районі. Будинок почали будувати власними силами у 1991 році, й цей процес перманентно тягнеться до цих пір. Хатинка вийшла двоповерхова, гарна та комфортна. Живуть у ній три сім’ї. Батьки, одружена донька з дитиною та дорослий син. Коли Росія підвищила ціну на газ, родина Миколи Івановича була серед тих, хто підтримав тезу, що треба переходити в розрахунках з Росією на ринкові ціни. Ціна 95 доларів за тисячу куб. м. здавалася їм прийнятною особистою платою в ім’я національних інтересів, наступна ціна в 130 доларів хоч і била по кишені, однак, зважаючи на те, що для потреб населення держава використовує недорогий газ власного виробництва, ця родина не переживала, вважаючи, що платити доведеться щось близько 100 доларів за тисячу "кубів".

Втім, інформаційні повідомлення з урядових кабінетів не могли не турбувати.
Спочатку з’явилася інформація, що для власників великих будинків, які споживають більше 8 тисяч куб. газу, в ціну за газ будуть закладати так званий "податок на багатство".
Родина Миколи Івановича заспокоїлась: в середню зиму їх будинок споживав трохи більше 6 тисяч куб. м. Однак розслаблятися, вочевидь, було зарано.

Пізніше, певно, у верхах зметикували, що в такому разі багато не заробиш, і вирішили вводити "податок на багатство" вже починаючи з 6 тисяч. куб. м.

В такий обсяг споживання газу не вписувались багато хороших господарів по всій Україні, які за своє життя не лише народжували дітей та саджали дерева, а й змогли збудувати будинки, де у кожного члена родини була б своя кімната.

фото Жуков Валерий

Найцікавіше, що багато таких "невдах" в небагатій Західній Україні. Там чимало сімей, які важко назвати заможними, проживають у двохповерхових приватних будинках, збудованих власними руками, за кошти, важко зароблені за кордоном. Часто живуть там великими родинами. Хіба це погано, що люди, побачивши життя на Заході, люди з золотими руками, інвестували в свій будинок зароблену за кордоном копієчку, й облаштували собі такі гніздечка, в яких не соромно ростити дітей.

А держава замість того, щоб підтримувати хороших господарів, подарувала їм особливий тариф на газ, на втіху неробам чи невдахам, що пропивають своє життя та вирощують дітей в "курятниках". До того ж прирівняла до нуворишів, значна кількість яких живе на гроші сумнівної чистоти, і які вже точно ніяк не збідніють від зазначеної суми платежів. Усіх – під один гребінець.

Однак цим "подарунок" уряду не обмежувався. Багато власників пристойної нерухомості, які не є багачами, могли б трохи померзнути й вкластися у ці 6 тисяч кубів в цьому році, як це планувала зробити родина Миколи Івановича. В його будинку й раніше зимою ніколи не відкривалися квартирки й температура була на рівні 18-22 градусів, однак в цю зиму він утеплив пінопластом зовнішні стіни за батареями й з чесним сумлінням платив 480 грн. за тисячу кубів, плануючи вкластися за рік у норму по 2 категорії. Якщо газу не вистачатиме, родина вирішила восени зігріватися електроприладами.

Однак на початку червня прийшов рахунок – де було написано, що родина Миколи Івановича має борг у 2000 грн. Виявилося, що Миколі Івановичу призначили плату за газ не по другій, а по третій категорії за – виходячи з зафіксованого обсягу споживання газу початку 2006 року, коли, нагадаємо, була аномально холодна зима. Йому повідомили, що не важливо, скільки газу він використає в цьому році, – згідно з постановою уряду Януковича, платити йому все одно доведеться за ціною 980 грн. за тисячу кубів. А як ні – то газ "відріжуть".

"Обозреватель" відправився в газову контору, щоб знайти відповіді, які хоч якось могли пояснити цю очевидну несправедливість.

"Якщо такий господар спалить менше 6 тисяч кубів й заплатить згідно з постановою по 480 грн. за куб, ви все одно його відключите?", – запитав "Обозреватель" в головного інженера Миколи Миколайовича Юбченка.

"Відключимо, – відповів той, – бо в нього буде великий борг".

"Який такий борг?!. Людина заплатила згідно з постановою. При чому тут кількість газу, спаленого в 2006 році, тоді ціна на газ була інша, ніхто не знав, що від спожитого тоді обсягу дивним чином залежатиме ціна на наступний рік! Чому людина мусить дарувати "Нафтогазу" як мінімум 600 доларів ні за що?", – не вгамовувався "Обозреватель".

"Я все розумію… Треба виходити на Майдан", – заявив Юбченко.

Він так само підтвердив, що тариф не залежить від кількості людей, що проживають в будинку. Цікаво, що якщо хатинку Миколи Івановича розділити на три між батьками та дорослими дітьми, то споживання газу на кожну сім’ю було б таким, що обраховувалося б по першій пільговій категорії – 320 грн. за тис. куб. метрів.

Отже, якщо жити всім разом, такою собі кайдашевою сім’єю, то держава за споживанням газу вас вважає багатіями, а якщо окремо, то та ж сама родина перетворюється в пільговиків. Однак для цього "окремо" в будинку треба поставити три лічильники, три котли, розділити опалювальну систему на три окремі… Одним словом, суцільна маячня.

Можна собі лише уявити, як обурювався з цього приводу Микола Іванович і всі інші господарі, що потрапили в аналогічну ситуацію.

фото Дмитрий Лукьяненко

Ну, це вже щось! Тепер можна говорити не про грабунок, а про напівграбунок, адже уряд вимагає від споживачів газу аванс. А чому споживачі мусять його платити? Певно, кожен господар знайде краще застосування своїм грошам.

Аналіз ситуації показує, що схема диференціації ціни на газ працює не в ім’я соціальної справедливості, коли багатих змушують допомогти бідним, а виключно для пограбунку працьовитих господарів-селян.

Далі буде.

Тетяна ЧОРНОВІЛ